Заколоти і розібрати на тушку свині в домашніх умовах - мистецтво. Далеко не кожен господар. що тримає вигодовує та доглядає поросят для домашніх потреб здатний самостійно заколоти та розібрати його. Для цього, як правило, наймають різника. Традиційно у Полтавщині різник має заколоти порося, обсмалити та обшкребти його, розібрати (значить відділити нутрощі від тушки, відділити м’ясо від сала) посолити сало, помити кишки на ковбаску та кров’яночку.
http://www.wz.lviv.ua/life/121928
“У нас гарне село, працьовиті люди, хороші традиції, тому ми вирішили все це показати на розсуд туриста, — розповідає сільський голова Геча Андрій Мештер. - Мистецтво різати свиню серед усіх наших ідей, як привабити туриста, зайняло перше місце. Так і розпочався цей фестиваль. Нині він переріс у міжнародний, що нас дуже тішить”.
«Сьогодні всі гості свята змогли повністю відчути дух села, — розповідає організатор фестивалю різників, голова спілки сільського туризму Берегівщини Шарлотта Чізмар. — Навіть оця багнюка, котра тут з’явилася до обіду, не так заважає, як показує справжній колорит села (посміхається). До нас приїхали дві команди з Сербії, 5 — з Угорщини і 19 — із різних закарпатських сіл. За кожну заколоту свиню гентеш отримає 600 гривень, а переможці» — путівку на відпочинок у Грецію на кожного члена команди».
«На Закарпатті різанина свині є давньою традицією, — продовжує Шарлотта Чізмар. — Напередодні того дня, коли кололи порося, жінки варили рис на гурку, мили посуд, тушкували капусту. На рано (близько 5-ї години) ґазди йшли до сусідів і кликали їх допомагати: чи то тримати, чи колоти, чи вже розбирати тушку свині. Перед роботою чоловіки пили парене вино (щось на кшталт глінтвейну) і бралися до роботи. До десятої години ранку порося мало бути розібране. Тоді родина й сусіди вперше сідали за стіл і влаштовували «помини» свині. Це означало, що тепер принаймні до Великодня родина буде мати що з’їсти і з чого приготувати. До вечора були готові вже ковбаски, гурка та різноманітні місцеві м’ясні страви. Всі ці традиції місцеві жителі перейняли в угорців. Та головне, що свято справді колоритне, привабливе для туристів і, відповідно, — непоганий заробіток для місцевих кулінарів та виноробів».
Свіжина ти моя, свіжина |
http://www.wz.lviv.ua/life/121928
“У нас гарне село, працьовиті люди, хороші традиції, тому ми вирішили все це показати на розсуд туриста, — розповідає сільський голова Геча Андрій Мештер. - Мистецтво різати свиню серед усіх наших ідей, як привабити туриста, зайняло перше місце. Так і розпочався цей фестиваль. Нині він переріс у міжнародний, що нас дуже тішить”.
«Сьогодні всі гості свята змогли повністю відчути дух села, — розповідає організатор фестивалю різників, голова спілки сільського туризму Берегівщини Шарлотта Чізмар. — Навіть оця багнюка, котра тут з’явилася до обіду, не так заважає, як показує справжній колорит села (посміхається). До нас приїхали дві команди з Сербії, 5 — з Угорщини і 19 — із різних закарпатських сіл. За кожну заколоту свиню гентеш отримає 600 гривень, а переможці» — путівку на відпочинок у Грецію на кожного члена команди».
«На Закарпатті різанина свині є давньою традицією, — продовжує Шарлотта Чізмар. — Напередодні того дня, коли кололи порося, жінки варили рис на гурку, мили посуд, тушкували капусту. На рано (близько 5-ї години) ґазди йшли до сусідів і кликали їх допомагати: чи то тримати, чи колоти, чи вже розбирати тушку свині. Перед роботою чоловіки пили парене вино (щось на кшталт глінтвейну) і бралися до роботи. До десятої години ранку порося мало бути розібране. Тоді родина й сусіди вперше сідали за стіл і влаштовували «помини» свині. Це означало, що тепер принаймні до Великодня родина буде мати що з’їсти і з чого приготувати. До вечора були готові вже ковбаски, гурка та різноманітні місцеві м’ясні страви. Всі ці традиції місцеві жителі перейняли в угорців. Та головне, що свято справді колоритне, привабливе для туристів і, відповідно, — непоганий заробіток для місцевих кулінарів та виноробів».
Комментариев нет:
Отправить комментарий