пятница, 6 января 2012 г.

http://narodna.pravda.com.ua/culture/4e7ed230a4ed3/view_print/

Повноцінно функціонуючий ЖИВИЙ ОРГАНІЗМ чи сховище антиквару?
museum-ukraine | 25.09.2011 10:03

Ні в кого не викликає сумнівів у необхідності існування музеїв. Але не раз доводилося чути зневажливі думки про нинішню неважливість і непотрібність музейних установ, про їх бюджетне "утриманство". Ні в кого не викликає сумнівів у необхідності існування музеїв. Але не раз доводилося чути зневажливі думки про нинішню неважливість і непотрібність музейних установ, про їх бюджетне "утриманство". З огляду на кошти, які наша держава сьогодні "витрачає" на музеї, виходить, що так. Тому сьогодні самій музейній установі потрібно не "чекати", а самостійно доводити свою потрібність. Інакше...

Навряд чи кожен з нас замислювався над питанням: для чого сьогодні функціонує МУЗЕЙ у його широкому розумінні. Не здійснюючи масштабних "соцопитувань" наважуся висловити припущення, що "пересічний громадянин", напевно, відповість, що музей створений для музеєфікації речей, цінних у мистецькому, духовному, культурному та інших відношеннях. Словничок іншомовних слів дає таке визначення: музей – установа, що збирає і виставляє для огляду твори мистецтва, предмети, історії, науки, побуту і різних галузей промисловості, с.г. та ін., що розміщені за певною системою, з метою їх збереження, наочного вивченя і пропаганди знань серед широких мас (під ред. І.В.Льохіна, с.437). Але музей у сучасних умовах повинен модернізуватися. Дозволю собі висловити суб'єктивні думки, базовані на основі власних спостережень та музейної практичної діяльності.
Сучасний Музей сьогодні змушений шукати максимально ефективні методики роботи, самостійно, "під себе" розробляти культурні програми, насичені цікавою, розвивальною інформацією не лише теоретичного, але й практичного характеру. Основний акцент має бути базований на тих принципах, що покладені в основу побудови реальної ДІЙСНОСТІ. Тобто він повинен бути "живим".
Сучасний музей має бути сучасним, а це не лише означає йти в ногу з часом, але й бути спрямованим не на "широкі" маси, а зорієнтованим на Особистість. Кожен відвідувач має відчути, що цей музей – особисто для нього. Музей, якого б профілю він не був, повинен дати Відчуття, окрім вражень. Музей має бути НАЦІОНАЛЬНИМ. Національним не за статусом, а суттю. З власного досвіду знаю, що будь-яку експозицію "оживить" музейний працівник, від якого сьогодні ні в якому разі не може пахнути нафталіном... Сучасний музейний працівник має бути таким, що здатний долати специфічні професійні упередженості, бути креативним, зацікавленим, одержимим, захопленим. Вміти зацікавити, здатним захопити увагу, додати впевненості у своїх силах кожному відвідувачеві, подарувати йому радість, подати музейну річ як регіональне втілення світового креативу. Сучасний музей має формувати Середовище, що причетне до виховної діяльності людей на основі глибинних особливостей української творчої ментальності. Музей повинен формувати у відвідувачів неупереджене ставлення до різних видів творчості, вчити сприймати ВСЮ культуру як загальнолюдське явище – процес, який підкоряється єдиним правилам усесвітньої гармонії. Музей має постійно організовувати мистецько-художні заходи і виставки. Для взаємообміну. Для руху.
Музей зобов'язаний сьогодні контактувати з Людьми творчих професій, насамперед, Майстрами, які на практиці могли б демонструвати свої вміння, заохочувати відвідувача до спільного творення.
Музей має нести і доносити базову інформацію про традиційні способи світосприйняття та світотворення українців, націлювати і спрямовувати на гармонізацію середовища і консолідацію суспільства.
А тепер кілька слів про приклад сучасного українського Музею – провідний центр збереження, вивчення і популяризації гончарства – Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному, який, до речі, цьогоріч святкує своє двадцятип'ятиріччя. Ця інституція знана не лише в Україні, але й за її межами. Не зупиняючись на історії її діяльності, наголошу на її особливостях. Передовсім це активна та діяльна участь установи в культурно-мистецькому житті України. Відбувається це як традиційним шляхом – через проведення екскурсій, так і через проведення численних заходів на національній основі, популяризацію та впровадження мистецьких проектів на українському підґрунті. Отже, діяльність Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному – багатовекторна. Головним напрямком є музеєфікація гончарної спадщини українців – збирання інформації про гончарство, формування колекцій глиняних виробів, знарядь праці гончарів, предметів побуту. Нині фондова колекція гончарних виробів Музею, яка постійно поповнюється – найбільша і найбагатша в Україні. Не менш важливим вектором є дослідження історії й символіки гончарства та його популяризація. Для цієї мети в структурі Музею функціонують Гончарська Книгозбірня України, яка має найбільшу в Україні збірку української й світової керамологічної літератури; Національний архів українського гончарства, де зберігається величезна кількість документів; видавництво "Українське Народознавство", що готує до видання літературу з проблем гончарства й українського народознавства. Музей проводить активну виставкову діяльність, ініціює проведення в Опішному мистецьких заходів. Зокрема, Національних симпозіумів гончарства, Національних конкурсів художньої кераміки та публікацій на теми керамології, гончарства й кераміки, Всеукраїнських і Міжнародних керамологічних семінарів, конференцій, симпозіумів...
Не залишилися осторонь і навчально-виховний процес. Справа в тім, що Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному не просто музей у стандартному його розумінні. Це дійсно діючий розвивальний центр, в якому не лише ознайомлюють з гончарством і його технологічними особливостями, але й долучають до цієї гончарської культури шляхом... навчання гончарству. Сучасні навчальні заклади мистецького спрямування отримують підмогу через таку діяльність Музею. Сучасні творці гончарства потребують цих згуртовуючих заходів. У нинішніх умовах виклику традиційності, творча трансляція якої має бути направлена на збереження та розвиток кращих надбань, необхідна підтримка таких потужних установ. Говорячи сучасною мовою – це сучасний портал в гончарство.
Насамкінець хочу побажати всім українським музейним установам процвітання. Як цього досягти, впевнена, справжні "музейники" знають.

Олена Щербань,

старший науковий співробітник

Національного музею-заповідника

українського гончарства в Опішному,

фундатор салону-студії "Лялина Світлиця"

Комментариев нет:

Отправить комментарий